Статті та нариси

Жінка у сучасному світі…..Втомлена величезною кількістю ролей, навішаних на неї суспільством: мати, господиня, дружина, подруга, працівник, донька….І це ще далеко не кінцевий перелік….Як у цьому коловороті не втратити себе, як бути щасливою, коли не вистачає сили жити, як посміхатися, коли немає енергії навіть на посмішку. Як навчитися любити себе, відчувати свої бажання, потреби, емоції. На ці та інші, такі наболілі всьому жіноцтву питання, дає відповідь відома у Тернополі лікар-психотерапевт, автор багатьох надзвичайно-цікавих проектів, а ще мама, дружина, ну і просто фантастична жінка Марія Хомів. Сьогодні поговоримо про один із її витворів – проект, який міняє жінок, дозволяє їм відкрити краще в собі, дає зелене світло на те, щоб жити наповну – «Територія тіла».

Пані Маріє, «Територія тіла» народилася 2015 року. Як прийшла до вас ідея створення такого проекту?

Усі мої ідеї народжуються з власних бажань, пошуку цікавого, ще нествореного, і звісно – з попиту моїх знайомих чи клієнток. Я вже давно спостерігаю за тим, що і як люди говорять про себе, про життя, жіночність, мрії, здоров’я, і про те, що їх оточує.
НЕВЖЕ зараз, коли ви читаєте цей пост, вам не хочеться просто бути ще кращою? Хочеться? А красивішою, більш впевненою, щасливішою? Так у свій час народились проекти для вагітних, підлітків, а тепер і для жінок. На початку розвитку ідеї мені дуже допомогли мої подруги: Ірина Заліщук, Лілія Парій, Оксана Верлан. Без їх допомоги я б не справилась. Проект наш надзвичайно цікавий. І говоримо в ньому про  справжнє. Про те, що мало, має і буде мати цінність. Я вірю в людей і в те, що кожен може досягнути того, про що мріє. Маю власний погляд на шлях до здоров’я – як лікар-психотерапевт, тренер, автор, ведуча, і, звичайно, як жінка, мама. Проте і цей погляд не є ідеальний, звісно і тут є певні похибки.

Яку основну мету ставили ви перед собою, втілюючи у життя «Територію тіла»?

Допомогти жінкам стати щасливішими. Зробити проект путівником  на шляху до себе самої, як новий горизонт до змін, як цікаву та красиву роботу над особистісним зростанням, буттям у жіночому колі, знайти час для себе і пригадати забуті миті радості, більше розуміти свої глибини, емоції, сигнали тіла.  Ті, хто йдуть вперед, є щасливішими. Вони завжди викликали, та й будуть викликати осуд у тих, хто замкнувся вдома, ниє, жаліється і знаходить причини не для розвитку, а для виправдання. Якщо твоя ціль важлива, і вона входить у твої пріоритети: сім’я, віра, любов, інші, то прийде час та з’явиться можливість і для власного розвитку, доповнення потрібними знаннями. Але сподіватися у досягненні результатів потрібно на себе.

Що очікують від проекту учасниці? З якою метою вони приходять на «Територію тіла»?

Звісно, у кожного свої очікування і потреби. У кожного своя точка відліку. Хтось приходить просто добре провести час, познайомитись з іншими жінками, або ж і зі мною,  мати можливість отримати подарунки і картки знижок від кращих салонів, магазинів міста, побувати в нових місцях, пофотографуватись, розвиватись і ставати ще  кращими. А хтось – відпочити від материнства, або ж відновитись після втрат, дехто – підготуватись до омріяних стосунків, спершу зробивши себе цілісною і гармонійною.

Ваш проект мабуть відомий вже не лише в Тернополі, а й в Україні. Кожна зустріч є надзвичайно продуманою, корисною для учасниць та унікальною. Звідки берете ідеї для таких зустрічей, та чи маєте помічників у організації?

Загалом у проекті вже було: 49 зустрічей, 5 випускних, 4 онлайн-сезони щоденних завдань. У нас незабаром ювілейна – 50-та зустріч.

Кожну зустріч продумую, як мінімум, місяць наперед. Ідеї творю сама. Маю чудових помічниць-Лесю, Олю, шукаю ще одну. Не все ще працює досконало, але є ще багато ідей для вдосконалення.

Що можу сказати про себе, як про творця проекту:

• Я це люблю.
• Я це знаю.
• Я знаю, що це важливо.

Жоден з моїх проектів не є копією якогось іншого, в іншому місті чи країні. Я все придумала сама, і організовую все так, як вважаю за краще.
За результатами учасників цих проектів: Території тіла, онлайн-проектів, і школи щастя, яка відбувалася цього літа, – можу підтвердити, що все працює. Працює добре, але тільки для тих, хто хоче змін та прикладає зусиль. Кожного разу оновлюю в чомусь програму, додаючи цінне і цікаве. Маю ціль – щоб і ви спробували.  Вчимось бути щасливими! Кожна жінка повинна мати час на відпочинок, сміх, час на красу, час на себе.

Скільки ж триває кожен сезон проекту? Як часто ви зустрічаєтеся з учасницями?

Насамперед є живі зустрічі. Я спробувала вже більше 4 різних варіантів зустрічей: зустрічі щотижня, раз в 2, в 3 тижні і раз у місяць. Тривалість проекту – 8-10 зустрічей, а минулий сезон тривав цілий рік. У кожному варіанті є свої переваги і недоліки. Зупинилась на зустрічах – раз в 3 тижні, тривалістю півроку, кількістю з 8 занять. Сталим форматом залишається – 18 або 20 учасниць, зустрічі 5-6-ти годинні, у вихідний. Наступний сезон розпочнеться з серпня,  реєстрація з березня.

Більш вузьким, але дещо схожим по тематиці працював лекційний проект  – Школа щастя, повторення буде з вересня 2019 року, для тих, хто немає багато часу, але теж хоче змін. Також є додатково онлайн-проект щоденних завдань.

Ви спілкуєтеся з учасницями, спостерігаєте за ними? Чи змінюються жінки під час проекту? Чи помічаєте ви ці зміни?

Кожного разу у проект приходять такі дівчата, що я просто захоплююсь ними, як особистостями. Приходять не від нестачі чи болю, а задля пізнання себе нового, балансу, щастя.

Змінюються, звісно. Навчаються помічати моменти, які потрібно цінувати; людей, яких варто любити, тих, у кого можна повчитись; а також події, які змінюють твої думки, емоції, тілесні усвідомлення. Так є у нас у проекті – щоразу, на кожному занятті. Я кожного сезону бачу, як жінки стають кращими, і саме це є для мене великим джерелом натхнення і ресурсом до нових ідей. А ось і декілька відгуків від наших учасниць, їх можна почитати і в нашій групі і на сайті, або просто прийти і спробувати:

Люда: Я хочу подякувати Марії Хомів за свої зміни. Вони ніби такі не помітні. Знаєте, як росте дитина в тебе на очах і ти не помічаєш щодня більш усвідомлений погляд, сантиметри в рості, нові слова. Але помічають ті, хто приходить в гості раз в місяць, а ще більше –  ті хто раз в півроку. Так і з власним розвитком. Мені здається, я така сама, як була і вчора, як і півроку тому, як і два роки тому. Але ні, тепер порівняю і розумію, що я зовсім інша. Я просто живу і насолоджуюсь, дякую за цей дар, який називається життя, дякую за можливість бачити, чути, відчувати. Нарешті я віднайшла ту гармонію в собі і задоволена. Так, на перший погляд, я можливо така сама, але всередині зовсім інша. Ми обираємо як реагувати на певні обставини і як прожити своє життя, з яким настроєм і з якими людьми поруч. Дякую Марії Хомів, що навчила і показала за ці два роки стільки всього, чого так бракувало попередні 30.

Оля: Останніх два тижні не вдавалось кожного дня виконувати завдання. Тільки сьогодні нарешті все наздогнала. Прочитала “Силу волі”. Прокидаюсь зранку приблизно о 6:00. Це вже у мене увійшло у звичку. Пишу ранкові сторінки і це мені дуже подобається. Продовжую займатися спортом вдома. Почала ходити на спортивні танці м- бачату. Кайфую! Помітила багато позитивних змін у собі. Стала набагато впевненішою. Чоловік похвалив, що проект йде мені на користь, може, тому, що я час від часу пишу йому записочки.

Анна: Примусила себе відновити заняття фітнесом. Виділяю більше часу для себе, релаксу, зустрічі з друзями. Себе люблю всю і приймаю навколишні обставини.

Дарія: Мене наповнює почуття вдячності до проекту “Територія Тіла” –  за те натхнення і цікаві завдання, які допомагають мені розкритися та отримати нові знання про себе, адже будь-які зміни в житті – це щоденна праця над собою і своїми думками. Бажаю всім відшукати власну мелодію в житті.

Море зустрічей, море емоцій, звісно, кожна цікава і неповторна. Та, можливо є якась така зустріч, яка вам найбільше запам’яталась.

Одним із найкращих і найемоційніших було наше заняття у «Бабусиній хаті». Сама атмосфера будинку відразу ж вплинула на кожного з нас: вишиті подушки, барвистий розпис на стінах, на підлозі глина та солома, старі фото на стінах. І ми пройнялися духом українських традицій: вплітали квіти у волосся, творили вінки з верби, калини, горобини, а довкола все пахло м’ятою. У вишитих сорочках і прикрасах пекли та творили. А потім, п’ючи запашний чай з духмяним хлібом, розмовляли про життя, про мрії, про дух тієї містичної жінки, яка є в кожному з нас – вона пахне м’ятою, вмивається росою і творить руками красу

Ви допомагаєте знайти себе, розібратися у собі, вирости над собою підліткам, матерям, жінкам, це тисячі людей. Чи не опустошує це вас? Де черпаєте світло та натхнення?

У мене є не лише цей проект, а є ще моя основна робота: дружини, мами, жінки, лікаря-психотерапевта, автора щоденних онлайн-завдань. Звісно я втомлююсь.

За ці роки роботи виробила для себе нові навики і звички, котрі допомагають:

-ставати і писати «ранкові сторінки», читати щомісяця 2 нових книги, слухати музику, деколи танцювати сама вдома. Хоч 30 хвилин в день.

-прослідковувати свій настрій і самопочуття, впливати на це, робити вибір, якою я хочу бути: жалітися чи радіти.

-не давати марних обіцянок, робити речі по мірі сил і можливостей, хоча це незавжди вдається.

-практикувати техніки усвідомлення, молитись.

-черпати натхнення у красі навколо. Джеймс Хіллман писав: “Якщо в нашому житті недостатньо краси, цілком ймовірно, що ми будемо страждати розладами душі. Душа жадає краси, і коли її НЕ дістає, страждає «неврозом краси».

– дозволити собі бути справжньою, дати «зелене світло» своїм бажанням, потребам, мріям

-як мінімум 4 рази в рік подорожувати, чи на вихідні, чи на тиждень, але це роблю.

-виділити години в тиждень виключно для навчання, перегляду навчальних відео цікавих тренерів. Мені подобається дізнаватись нове, цікаве,діюче.

-робити те, що мені подобається. А робота моя мені дуже подобається, тому і втома, якщо є-вона теж ресурсна.

Ці всі челенджі проходжу з учасницями кожного сезону у проекті. А ще я в захопленні від розумних співбесідників, смішних вечорів із друзями, караоке та подарунків. Та найбільший на сьогодні мій ресурс – моя сім’я, собака і море.

Які поради дасте жінкам, кілька, чи можливо якусь одну, що буде наче девіз сучасним амазонкам?

Приділяйте більше уваги не намірам, а саме діям. Будьте жіночними, любіть, пишіть, натхненно творіть, народжуйте, кохайте, розвивайтесь, наповнюйте світлом навколишнє, несіть радість, змінюйтесь, радійте за те, що вже маєте, а не журіться про те, чого не вистачає. Ставайте більш відважними, прощайте образи, виставляйте особистісні межі, вчіться емпатії та розумінню, навчайтесь проживати і давати собі раду з втратами, несподіванками і хворобами, приймайте допомогу і робіть висновки. Живіть з вогнем всередині, здатним за будь-яких холодів вберегти серце від криги. Ловіть попутний вітер. Досліджуйте. Мрійте. Робіть відкриття. ДЯКУЙТЕ! ВІРТЕ!