Допомогти проекту
Є що-небудь від голови? – Так. Море …
– Може, тоді на море махнемо?
– Чим?
– Як завжди, ти рукою, а я літаком.
– Уявіть собі океан, красивий, звабливий, блискучий. Ти хочеш в ньому скупатись, але хвилі трохи лякають. Заходиш не поспішаючи по коліно і гладиш долонями, хочеш йому сподобатися. Надихаєшся бризками сміху, чарівними рибками западин і виступів, вони привертають увагу, нарешті пірнаєш, плаваєш довго, годинами, щасливий посміхаєшся сонцю.
– Одразу захотілося в цей океан зануритися.
Вибачте. Продовжуйте.
– Загалом, це все.
– А як же монетки?
– Так, потім кидаєш монетки, щоб скоро знову повернутися, але відпустка, якою б вона не була чудесною, закінчується. Закоханість потопчеться і проходить. Але ти не переживаєш. Океанів так багато, в які теж хотілося б зануритися.
Тільки трохи смутку в твоїй прощальній усмішці, – нарешті залишив чоловік ложку в спокої, поклавши її на стіл.
– А якщо в інші вже не хочеться? Якщо весь час повертаєшся подумки до цього?
– Тоді можна назвати це любов’ю, але це вже зовсім інша пригода.
Тепер я розумію, що ви шукали цієї ночі.
Цитати з книги – Рінат Валіуллін “Де валяються поцілунки. Париж”
“Дівко, дівко, влізь мені в праве вухо, а в ліве вилізь! Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра і видимо, й невидимо! Чого там тільки й не було! І убрання всякі, коні, карети, кучери. А золота та срібла! А грошей!”.
Як ви думаєте, до чого це я? І 1000 і 1 ночі недостатньо, щоб насолодитись.
Але достатньо, щоб згадати смак, запах, та розповідати казки, про наш час разом.
Готові травел-пакуночки для учасниць подорожі у Єгипет.
Сонячна світлина про світанкову зорю, майндфулнес і тишу; смачні пряники для настрою; бомбезні гетри додосики трьох відтінків( кому який пощастить); ніжний браслет з цирконом для яскравих спогадів та дивовижна морська коробочка з створеними мною роздруківками, які можна перечитувати довгими зимовими вечорами вдома і пізнати більше на двох дуже цікавих моїх тренінгах.
Прекрасні дні з чудовими друзями з ТЕРИТОРІЇ ТІЛА.
13 відважних: 9 Леді та 4 Джентльмени, вирушили в казковий та сонячний Єгипет, а дехто вже вдруге з проектом!
Гора Мойсея, снорклінг і фізична активність, весела компанія, загадкові ранки, смачна іжа і дивовижні дні.
Це все #територіятіла
Далі буде, ще багато цікаво і звісно два тренінги: про світанкову зорю, про тишу всередині себе та про глибину свого життя від мене #психотерапевтМаріяХомів
Тренінги.
Стишитись та почути тишу всередині себе.
Стати світанковою зорею та променем сонця у душі.
Зустрічати світанки і проживати кожний день як вперше.
Навчались чудові учасниці цієї подорожі.
Зі мною. Прекрасно було. Як завжди з нашим проектом.
Збирайтесь у наступну подорож, з нами! І приходьте у проект.
Марі Хомів полюбляє поведінкові експерименти. Саме завдяки їй я наважилась летіти в Єгипет. Було складно, але я справилася. Навіть шуткували на тему мого страху літати і запропонували уявити ситуацію у літаку. Це надихнуло мене написати. Отож)
Я боюсь літати. У хмарах, у думках , у снах – скільки завгодно. А от у літаках – це суцільна катастрофа. Щоразу, коли шассі мають відірватись від землі в мене починається панічна атака. І це не зважаючи на коктейль гідазепаму і снодійного у моїй крові.
В мене гостро виражений страх висоти. Коли я піднімаюсь вище другого поверху , починає паморочитись в голові, пітніють руки, все тіло, підкошуються ноги і серце калатає десь в районі мигдалин.
Позитивні установки, мантри, шмагання по сраці не допомагають. Психотерапевт обіцяє мені поведінкові експеременти, які будуть включати прогулянки по даху хмарочоса, стояння на підвіконні 9 поверху, похід в Альпи і стрибки з банджі раз в тиждень. Звичайно, я не сумніваюсь у компетенції спеціаліста. Але не можу ручатися за свою травну систему. Я би зовсім не хотіла перетворитись на одночасно пісающого, какающого і блюющого ‘мальчіка’.
Запропонували уявити ситуацію – я лечу поряд із атлетично складеним брюнетом. В нього засмага кольору молочного шоколаду, довгі чорні вії, блакитні очі, сексуальна посмішка і дуже обтягуючі джінси. А ще він гей. Не берусь прогнозувати свою поведінку, але щось мені підказує, що я перестану милуватись його торсом і фантазувати на тему пристрастного танго тільки-но почую як завелись турбіни. І, ймовірно, вчеплюсь двома руками хваткою пітбуля в його прокачену біцуху і буду тихенько стогнати. Мені буде байдуже, що він про мене подумає. Але оточуючі, певне, дуже здивуються, коли цей красень буде щосили намагатись віддерти мене, ніби реп’ях , від себе.
Звичайно, це я дала волю свому катастрофічному мисленню. А насправді, все буде зовсім не так.
Маленький боінг, шкіряні дивани, привітний пілот і струнка стюардеса. Я тримаю в руці келих шампанського. Закриваю очі, щоб зробити ковток і відчуваю як сотні холодних бульбашок лоскочуть мої губи. А ще чийсь пронизливий погляд. Напроти мене сидить Метт Yulia Polunina
Бомер. Він у елегантній трійці від Brioni та у модному капелюсі. Ледь відчутний аромат його парфумів поєднуює в собі нотки запашної ранкової кави, вершкової карамелі та ірландського віскі. Ми одночасно посміхаємось. Незручну паузу порушує голос командира літака. Оксамитовим тенором він повідомляє напрям та тривалість польоту. Я вічуваю, як моє тіло поринає у ніжні обійми крісла і розслабляється. Метт говорить щось з приводу погоди та ненароком робить комплімент моїй сукні. Так, думаю саме в цей момент він трішки шкодує, що гей. А я лише загадково посміхаюсь і кокетливо кліпаю віями. Мої думки вже далеко. Я дивлюсь в ілюмінатор і бачу як хмаринки виблискують золотом. Це моя подорож. Це мій літак.